Можливості сучасної ентеросорбції у терапії дітей із синдромом ендогенної інтоксикації на тлі алергічних дерматозів

Можливості сучасної ентеросорбції у терапії дітей із синдромом ендогенної інтоксикації на тлі алергічних дерматозів

О. М. Охотнікова, Ю. Р. Черниш

Національна медична академія  післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Синдром ендогенної інтоксикації у складі багатьох патологічних станів та його терапія є однією з важливих питань різних підрозділів педіатричної науки та практики. Особливе місце у структурі синдрому ендогенної інтоксикації посідає дисфункція мікробіоценозів у тих чи інших біотопах дитячого організму, що є актуальним для численних кишкових інфекцій, неінфекційної патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та алергічної патології, шкірних і ендокринних хвороб тощо. Синдром ендотоксинемії пов’язаний з накопиченням у значних концентраціях продуктів фізіологічного обміну: пірувату, лактату, креатиніну, білірубіну, сечовини, продуктів порушеного метаболізму (кетонів, альдегідів, спиртів, аміаку, карбонових кислот), медіаторів запалення, біогенних амінів, цитокінів, простагландинів, мікробних токсинів, різних антигенів та імунних комплексів [13, 16].

У наш час сформувалися стійкі уявлення про механізми взаємодії макроорганізму і бактерій-коменсалів, яким властива мала вірулентність і патогенність, але у разі дії факторів ризику на тлі морфо-функціональних особливостей органів ці бактерії здатні обумовлювати різні захворювання [16, 22]. У цьому плані значний практичний інтерес представляє феномен  бактеріальної транслокації – проникнення бактерій з ШКТ у внутрішнє середовище організму. Сьогодні транслокацію бактерій розглядають як патологічний процес, що розвивається у разі стресу, імунодефіциту, інтоксикації будь-якого ґенезу, різних тяжких захворювань. Проте є думка, що транслокація бактерій може бути природним захисним механізмом, який повʼзаний зі здатністю бактерій-симбіонтів проникати у кров, лімфу і лімфатичні вузли, селезінку, печінку, накопичуватися у вогнищах ураження і виділяти біологічно активні речовини [16].

Існують докази того, що цукролітичні бактерії разом з неперетравлюваними вуглеводами формують ентеросорбент з великою адсорбційною потужністю, який акумулює велику частину токсинів і видаляє їх з організму разом з кишковим вмістом, паралельно посилюючи перистальтику кишечнику [8, 16]. Багато токсинів і метаболітів (алергенів, гістаміну, нітратів, ксенобіотиків, мутагенних стероїдів) знешкоджуються нормальною мікрофлорою, що одночасно захищає ентероцити та віддалені органи від їх дії. Частина токсинів утилізується бактеріями-коменсалами для власних потреб. При цьому останні першими вступають у взаємодію з усіма речовинами, які потрапляють в організм природним шляхом [1, 14].

Окрім антагоністичної дії сапрофітної флори визначений її суттєвий вплив на функцію слизового фільтраційного барʼєру проти бактерій і контамінуючих агентів, який має 3 лінії захисту [16]. Одним з найбільш значущих компонентів захисту слизової оболонки кишки є зволоження її поверхні слизом (перша лінія фізіологічного захисту).

Слиз продукується келихоподібними клітинами у вигляді безперервного гетерогенного шару високо глікозильованих білків (муцинових глікопротеїнів і факторів трилисника), покриває внутрішню поверхню кишки і діє, з одного боку, як «змащуючий» матеріал, з іншого — як захисний шар на поверхні епітеліоцитів. Активне переміщення слизу повздовж поверхні слизової оболонки кишечнику здійснюється за рахунок перистальтичної активності останнього і сприяє подальшому видаленню патогенних мікроорганізмів. Існує оптимальна концентрація муцину у слизовому шарі ШКТ, яка необхідна для повноцінного виконання транспортної, фільтраційної та антибактеріальної функції [9].

У відгук на потрапляння вірусів або патогенних мікробів відбувається гіперплазія келихоподібних клітин зі збільшенням їх числа і площі поширення, які стимулюють надмірну продукцію слизу. Зменшення вмісту кислих і збільшення концентрації нейтральних муцинів у слизу призводить до підвищення його вʼязкості. Цьому сприяє і виникнення між молекулами муцинів дісульфідних містків і водневих звʼязків, посилюється гідрофобність зі збільшенням адгезивності [5, 16]. Іншими словами, фізіологічний захист переходить у патологічну фазу зі зміною нормального утворення слизу, його фізико-хімічних якостей та адгезії.

Специфічним фактором захисту кишечнику є антитіла, що належать до класу секреторних імуноглобулінів (sIgA), вміст яких у декілька разів вищий за імуноглобуліни інших класів. Визначено роль sIgA у механізмах специфічного захисту. До типових ефектів належать обмеження мікробної адгезії до епітеліоцитів, нейтралізація токсинів вірусів і посилення сумісних дій з іншими антибактеріальними факторами – лізоцимом, лактоферином, пероксидазою, муцином [5, 16].

Другу лінію захисту слизової оболонки складає епітеліальний барʼєр. Епітелій кишечнику, який відділяє просвітний вміст від підлеглої слизової оболонки, складається з ентероцитів (93–95 % клітин), келихоподібних клітин, які секретують слиз (3–5 % клітин), та ентероендокринних клітин, що виробляють шлунково-кишкові гормони (1–2 %). Апікальні поверхні епітелію виступають в якості захисного механічного барʼєру від патогенних факторів  (чужорідні агенти, мікроорганізми, токсини), що присутні у просвіті кишечнику. У той же час епітелій з міжклітинними сполуками працює як вибірково проникний фільтр, який сепарує молекули різної маси [12, 16, 21].

Ще одна лінія захисту включає нормальний кровотік, який сприяє видаленню іонів водню, що забезпечує енергією метаболічні процеси і підтримує першу і другу лінії захисту, а також репаративні процеси у слизовій оболонці кишечнику. Особлива роль у регуляції мікроциркуляції товстої кишки через судинні сфінктери належить пропіоновій кислоті, яка є продуктом бактеріальної ферментації, а також іншим біологічно активним речовинам: калікреїну, гістаміну, реніну, простагландинам Е, F і I [8]. Останні поліпшують продукцію та екскрецію захисного слизу, стимулюють адекватний кровотік у капілярах слизової оболонки, посилюють енергетичний метаболізм в епітеліальних клітинах.

Наведені дані дозволяють сформулювати наступні висновки: кишкова цитопротекція включає великий спектр внутрішньопросвітних і клітинно-тканинних механізмів, взаємодія яких забезпечує цілісність слизової оболонки кишечнику та її стійкість до факторів агресії. Протективні механізми є первинними, діють постійно і знаходяться у тісному взаємозвʼязку з нормальною мікрофлорою кишечнику [16, 19].

Особливе значення набуває синдром ендотоксинемії при алергічних захворюваннях у дитячому віці, які у наш час, на жаль, є лідерами серед хвороб іншого походження: у світі їх поширеність сягають 50 % дитячої популяції. Алергічні дерматози посідають провідне місце у цій групі хвороб і включають декілька нозологічних форм, в т. ч. атопічний дерматит (АД), кропив’янку (К), ангіонабряк (Квінке), медикаментозні алергічні васкуліти тощо [7, 12, 18].

Алергія є системною патологією. Навіть у тому випадку, коли ушкоджується один орган, завжди є небезпека розвитку системних проявів. Сучасними особливостями формування алергії у дітей є ранній (вже внутрішньоутробний) розвиток сенсибілізації і рання клінічна маніфестація атопії вже у перші роки життя дитини у вигляді харчової алергії та АД з дещо пізнішим приєднанням алергічного риніту і бронхіальної астми, що є підтвердженням значного «помолодшання» алергічних хвороб [13, 20, 18]. На жаль, спостерігається і збільшення питомої ваги тяжких фармакорезистентних форм [4, 13].

Давно відомо, що алергічні ураження шкіри, як правило, формують коморбідну патологію з боку органів травлення, особливо гепатобіліарної системи, синдром надмірного бактеріального росту, які найчастіше мають вторинний характер. Разом з тим, ушкодження анатомо-фізіологічних та імунних бар’єрів внаслідок запальних, інфекційних та інших захворювань сприяє харчовій сенсибілізації [2, 3, 20, 18]. Останнім часом велика увага приділяється розладам не лише порожнинного, а й пристінкового травлення. Неповноцінне перетравлювання білків чинить токсичний вплив та сприяє підвищенню проникності слизових оболонок травного каналу. Печінка є одним з основних ефекторних органів фагоцитарної мононуклеарної системи. Вона приймає участь у захваті і елімінації у першу чергу антигенів кишкового походження. Харчова алергія може виникнути у тому випадку, коли великі білкові молекули або їх частки проходять через печінковий фільтр, зберігаючи свої антигенні властивості [4]. Більш того, підвищена проникність тонкої кишки сприяє всмоктуванню великої кількості гістаміну з подальшим потраплянням його у кровотік, оскільки можливості діамінооксидази (гістамінази) щодо його інактивації обмежені. Масивному потраплянню антигенів з кишечнику в циркуляцію крові також сприяє зниження функції підшлункової залози, зменшення кислотності шлункового соку, дисбіотичні процеси у кишечнику [6].

Розвиток алергічних реакцій при синдромі надмірного бактеріального росту пов’язують з посиленим розмноженням гістаміногенної флори, яка шляхом декарбоксилювання харчового гістидину підвищує кількість гістаміну в організмі. Має значення і зменшення продукції гістамінази ушкодженою оболонкою кишки. Алергенами можуть бути і продукти метаболізму мікроорганізмів [6, 11, 12, 13].

Розвиток патологічних реакцій на їжу може здійснюватися за рахунок різних механізмів. В основі істинної харчової алергії лежать імунні механізми IgE–опосередкована реакція, еозинофільне запалення і клітинні імунні реакції, тобто патологічний процес має суто імунний характер. Реакція, яка за клінічними проявами схожа на алергію, але не має імуно-залежної фази розвитку, при співпадінні патохімічної і патофізіологічної стадії патологічного процесу характеризується як неімунна реакція (раніше називалася псевдоалергією). З часом у дітей з істинною харчовою алергією розвиваються неімунні реакції на їжу [12, 13, 17].

Незважаючи на різні шляхи формування патологічних реакцій на їжу, всі вони супроводжуються розвитком синдрому ендогенної інтоксикації різного ступеня виразності, клінічними проявами якої є загальна слабкість, дратівливість, порушення сну та апетиту, зниження концентрації уваги, зміни температурної реакції тіла, м’язові болі тощо. Нерідко інтоксикаційний синдром виражений слабко або маскується іншими клінічними проявами.

Потенційна патогенетична роль ендотоксемії незалежно від механізмів її походження може бути компенсована призначенням додаткової терапії, до якої належить еферентна терапія як метод елімінації токсичних продуктів із середовищ організму. Серед усіх її методів значну увагу привертає такий метод неінвазивної детоксикації як ентеросорбція, яка при адекватному застосуванні дозволяє досягти позитивного локального і системного ефекту [15, 16]. Видалення сполук, що негативно впливають на організм, таких як алергени, активні перекисні сполуки, віруси, токсини, медіатори запалення, а також попередження їх переміщення у системний кровоплин, стимулює механізми резистентності організму, запобігає розвитку надмірних запальних реакцій і поліпшує метаболізм [1, 2, 13].

Сорбенти — це природні або синтетичні речовини, які містять найдрібніші часточки, що здатні адсорбувати і виводити з кишечнику мікроби, віруси, алергени та різноманітні токсичні сполуки, як би притягуючи їх до себе та вбираючи їх у себе. Основними їх характеристиками є сорбційна ємність (кількість речовини, яка здатна звʼязати сорбент на одиницю своєї маси (мг/г), активна поверхня (загальна площа адсорбуючої поверхні на одиницю маси (м2/г) і здатність сорбента звʼязувати різні за масою і розміром молекули сорбата, в т. ч. бактерії. Як правило, чим більша сорбційна поверхня сорбента, тим вища його сорбційна ємність [15].

Основні механізми дії ентеросорбентів включають наступні чотири групи. Перша група механізмів стосується безпосередньо взаємодії і сорбції у просвіті ШКТ токсичних продуктів, екзо- та ендотоксинів, патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, можливих алергенів, а також ксенобіотиків і метаболітів як тих, що потрапили у просвіт ШКТ ззовні, так і тих, що утворилися у просвіті кишки. Механізми другої групи включають контактний вплив на структури ШКТ, дію на ферментний склад слизової оболонки органів травлення і вміст у тканинах кишечнику біологічно активних речовин і, як наслідок, зміни функціонування ШКТ. Третя група механізмів стимулює вихід ендотоксинів із системного кровотоку і внутрішніх середовищ у просвіт ШКТ шляхом безпосередньої дифузії з крові і/або у більшому ступені виділення з травними соками. Четверта група механізмів включає опосередковане посилення обміну та екскреції токсинів органами детоксикації, а також фіксацію і переніс на поверхні ентеросорбента біологічно активних речовин, зокрема ферментів і жовчних кислот [15, 16].

У наш час великий інтерес викликають ентеросорбенти на основі глинистих мінералів, які належать до підкласу смектитів [15]. Механізм його захисту слизової оболонки ШКТ від дії бактерій і порушення цілісності мембран ентероцитів полягає у збільшенні вʼязкості слизу і гальмуванні деградації глікопротеїнів слизу. Цим зумовлені антацидні, антидіарейні і цитопротекторні властивості смектиту, наслідком яких є також і нормалізація водно-електролітного балансу і всмоктування нутрієнтів. Вступаючи у взаємодію зі слизом, смектит утворює на поверхні слизової оболонки захисну плівку, яка знижує агресивну дію середовища шлунку. Він також сорбує гази, токсини, бактерії і віруси [1, 15]. Діосмектит здатен закріпити на своїй поверхні та елімінувати до 90 % вірусних часточок, зокрема ротавірусів [17].

У дослідах in vivo встановлено, що природний ентеросорбент діосмектит ефективно обмежує проникнення ротавірусів через захисний слизовий барʼєр кишечнику тварин, а також володіє високою звʼязувальною здатністю щодо ротавірусів: до 90 % вірусних часточок видаляється при мінімальній концентрації сорбента у перші хвилини після їх контакту [17]. Не випадково у документі Європейського товариства з дитячої гастроентерології у 2014 році зазначено: «Ефективна інтервенція включає введення діосмектиту. Антиінфекційні препарати слід давати у виключних випадках [23].

Ентеросорбентам властива практично повна відсутність несприятливих ефектів, що дозволяє їх призначати пацієнтам різних вікових груп, включаючи вагітних і дітей раннього віку, особливо це стосується діосмектитів, активованого вугілля і каоліну [5, 16]. Окремо слід зазначити, що ентеросорбенти не всмоктуються у ШКТ, а тому не мають резорбтивної дії [15].

Ентеросорбенти широко використовуються також і для нормалізації гомеостазу у складі комплексного лікування хворих на алергічні захворювання як у гострому періоді, так і під час ремісії [12]. Використання сучасних ентеросорбентів при алергічній патології чинить прямий вплив на потрапляння з просвіту кишечнику алергенів, медіаторів анафілаксії, ксенобіотиків, біологічно активних речовин, екзотоксинів, перешкоджає утворенню циркулюючих імунних комплексів, що знижує навантаження на імунну систему та органи детоксикації, нормалізує дисбаланс біологічно активних речовин і мікробіоценоз в організмі дитини [11, 13].

Сорбенти, які рекомендуються для використання у педіатричній практиці у вигляді  пероральних форм, повинні відповідати наступним вимогам [10]:

– мати високу селективну сорбційну ємність;

– бути відносно інертними у просвіті кишечнику;

– мінімально сорбувати корисні речовини;

– не спричиняти травматизації чи будь-яких реактивних змін у тканинах травного каналу;

– сприятливо впливати на шлунково-кишкову секрецію і мікробіоценоз органів травлення;

– не бути токсичними, а бути гіпоалергенними;

– добре виводитися з кишечнику;

– не мати неприємного смаку і запаху;

– бути зручними для застосування у дітей (мати зручну форму і легкість дозування).

Серед сорбентів природного походження привертає увагу смектит діоектаедричний (діосмектит), який давно та успішно використовується у клінічній практиці. Головна його властивість – відновлення мікробіоценозу і барʼєрної функції кишечнику, при цьому з переконливою доказовою базою ефективності і безпечності [16].

Виразні сорбційні властивості, які відповідають цим вимогам, має діосмектит виробництва вітчизняної фармацевтичної компанії «ФАРМАК» під торговою назвою «Апсорбін саше», який є дієтичною добавкою з беззаперечними перевагами, широким  спектром використання для абсорбції з ШКТ і виведення з організму екзо- та ендогенних токсичних речовин різного походження (в т. ч. продуктів життєдіяльності патогенних мікроорганізмів, харчових і бактеріальних алергенів) [10]. Активна речовина Апсорбіну саше — це подвійний силікат алюмінію і магнію (діосмектит – діоектаедричний смектит) природного походження з різноманітними адсорбційними властивостями, а також додатковими, так званими побічними лікувальними ефектами. Діосмектит утворює з водою суспензію і має виразні адсорбуючі, обволікаючі та гастропротективні властивості. Площа активної поверхні 1 г діосмектиту складає 100 м2/г, при цьому вона у 50 разів більша за активоване вугілля, завдяки чому мікроскопічні часточки (1–2 мкм) з величезною сумарною поверхнею самі збираються на поверхні молекул токсинів і бактерій, звʼязують їх у комплекси та знешкоджують для подальшого виведення з кишечнику.

Завдяки високій обволікаючій здатності діосмектиту щодо слизової оболонки травного каналу він цілеспрямовано попереджає порушення водно-сольового обміну, внаслідок чого, з одного боку, виводяться з організму токсини і патогенна мікрофлора, а з іншого боку – не втрачаються корисні речовини (вода, вітаміни, мінерали та амінокислоти), що відбувається у разі інтенсивної діареї інфекційного або алергічного походження [10].

Гастропротективні властивості діосмектиту проявляються у захисті слизової оболонки ШКТ від агресивної дії соляної кислоти, пепсину і жовчних кислот. Особливе значення мають і цитопротекторні якості діосмектиту: взаємодіючи з глікопротеїнами слизу, він підвищує барʼєрну функцію слизової оболонки травного каналу, захищаючи її від негативного впливу мікроорганізмів, їх токсинів та інших подразників.

«Апсорбін саше» не руйнується і не всмоктується у ШКТ, а тому виділяється у незміненому вигляді. Він не чинить ніяких пошкоджень (механічних, хімічних) на слизову оболонку порожнини рота, стравоходу, шлунку, кишечнику і не впливає на склад і функції нормальної пристінкової мікрофлори кишечнику.

Завдяки наведеним вище властивостям «Апсорбін саше» може бути рекомендований для корекції раціону дієтичного харчування у таких випадках [10]:

– при перших ознаках розладів травлення;

– при надмірному потраплянні в організм токсичних, отруйних речовин, ліків, а також при несприятливих екологічних умовах;

– при зміні звичного способу і раціону харчування під час відпустки, подорожі, відряджень;

– при кишкових інфекціях;

Апсорбін саше має вигляд порошку, що міститься в саше (3 г в 1 пакеті), має приємний смак, високий профіль безпеки та ефективності [23], тому використовується як у дорослих, так і малят з 2-місячного віку. Розчинна (у воді) форма випуску є особливо зручною для використання у дітей. Його можна змішувати з різними продуктами дитячого харчування, легко застосовувати у школі, на роботі, під час подорожі. У дітей віком від 2 місяців до 2 років добова доза складає 1 саше, дітям 2-6 років — 2 саше на добу, від 6 років і дорослим — 3 саше на добу, середній курс лікування — 3–5 днів. При адсорбції зменшується швидкість і ступінь всмоктування у кишці різних ліків, які одночасно per os приймаються з Апсорбіном саше, і харчових інгредієнтів, тому інтервал між їх прийомом і прийомом ліків та їжі повинен складати 1-1,5 години [10].

Зважаючи на вище наведене, привабливим і перспективним є застосування «Апсорбіну саше» у дітей з алергічною патологією, зокрема при алергічних дерматозах – атопічному дерматиті, гострій та рецидивній кропивʼянці.

На базі інфекційно-боксованого відділення для дітей молодшого віку Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» проведено дослідження щодо вивчення ефективності та переносимості Апсорбіну саше у складі комплексної терапії у дітей, хворих на АД, гостру і рецидивнy кропив’янку (ГК і РК).

Дизайн дослідження:

─ основна група – діти, які отримували у комплексному лікуванні Апсорбін саше:

– 1-а група – 20 дітей віком від 1 року до 5-ти років, хворих на АД;

– 2-а група – 10 дітей віком від 2 до 15 років, хворих на гостру (5 дітей) і рецидивну (5 дітей) кропив’янку.

групу порівняння склали діти, які за віком, нозологією і тяжкістю перебігу хвороби були співставні з дітьми основної групи, у комплекс терапії яких ентеросорбент не був включений:

– 1-а група – 20 дітей, хворих на АД;

– 2-а група – 10 дітей з кропив’янкою, 5 хворих з гострою формою і 5 з рецидивуючою формою кропивниці.

До комплексної терапії, що включали системні препарати і препарати зовнішнього застосування було додано Апсорбін саше. Показами до призначення Апсорбіну саше була гостра фаза алергічного процесу. Тривалість лікування склала 5 днів. Засіб  призначався перорально розведеним у воді у добовій дозі дітям віком до 2-х років – 1 саше (3 г), від 2-х до 6 років — 2 саше (6 г), дітям від 6-ти років і старше — 3 саше (9 г), за 1-1,5 години до прийому їжі та між прийомами ліків.

Для отримання об’єктивної оцінки динаміки перебігу захворювання та ефективності терапії звертали увагу на: аналіз даних алергологічного анамнезу і «харчового щоденника», клінічні прояви, їх динаміку, індекс SCORAD (АД), аналіз крові, а саме динаміка показників імуноглобулінів класу Е, мікробіологічне дослідження калу, 2-разове вимірювання показників – до лікування (0 день) та на 5-ий день дослідження.

Середній ступінь тяжкості АД був встановлений у 10 (50%) дітей (середнє значення індексу SCORAD 37,8), тяжкий ступінь – у 7 (35%) дітей (середнє значення індексу SCORAD 62,3), легкий ступінь тяжкості – у 3 (15%) пацієнтів (середнє значення індексу SCORAD 17,5).

У дітей з середнім ступенем тяжкості атопічного дерматиту відзначався свербіж шкіри в осередках ураження, шкірний процес був поширеним і локалізувався в області шиї, шкіри обличчя, на згинальних і розгинальних поверхнях  променево-зап’ясткового суглоба. Також відмічалося порушення сну.

У дітей з важким перебігом атопічного дерматиту були вогнища інфільтрації з глибокими тріщинами, осередки ліхенізації чітко позначені. Зі слів батьків та дітей відзначали тривожний сон і сильний свербіж на початку захворювання.

 

Аналіз отриманих даних засвідчив, що на тлі застосування Апсорбіну саше відзначено сприятливу динаміку клінічних проявів АД, а саме зменшення виразності об’єктивних ознак (набряку, гіперемії, висипу, кірок), зниження інтенсивності свербіння, порушень сну, що проявлялося значним зменшенням інтегративного індексу SCORAD (рис. 1).

Дослідження по діосмектиту - Апсорбін саше

Рис 1. Динаміка перебігу атопічного дерматиту (за індексом SCORAD) на тлі застосування Апсорбіну саше у дітей основної групи

Лікування харчового отруєння у дітей

Рис 2. Динаміка перебігу атопічного дерматиту (за індексом SCORAD) у групи порівняння

Оцінка динаміки перебігу АД показала, що на тлі використання ентеросорбенту ознаки тяжкого перебігу нівелювались, на 7,2 % зменшилась кількість дітей із середнім ступенем АД. Найбільш стійкими до терапії були діти із сенсибілізацією до аероалергенів та харчових антигенів, а також пацієнти з тяжким ступенем атопічного дерматиту. На тлі терапії Апсорбіном саше гіперемія, набряк, запальна інфільтрація шкіри на обличчі більш активно досягала регресу, ніж в інших місцях. У дітей раннього віку клінічне поліпшення починалось раніше, і шкірні прояви були не такими стійкими до лікування, як у дітей 3-5 років, у яких повільно піддавались лікуванню ділянки шкіри в області ліктьових згинів. Площа висипань та інтенсивність об’єктивних симптомів пропорційно зменшувалась у процесі проведення терапії у всіх дітей вже через 5 днів лікування. Вивчення динаміки свербежу показало, що уже через 5 днів лікування його виразність значно зменшилась (майже у 2 рази). Діти стали більш спокійними, відновився сон. Через 7 днів відзначалось зниження рівня специфічних IgE до харчових алергенів на 25-30 % у дітей. У 2-х хворих основної групи з виразними проявами екземи з мокнуттям, після зовнішнього застосування Апсорбіну саше відмічалось значне зменшення свербежу і  болючості шкіри в області вогнища ураження.

На тлі лікування ентеросорбентом у дітей з алергічними захворюваннями шкіри нормалізувались показники мікробіоценозу кишечнику. У дітей з другим та третім ступенем дисбактеріозу відмічався дефіцит біфідобактерій на тлі зменшення кількості лактобацил, дисбалансом в кількості і якості кишкових паличок, при цьому була знижена кількість повноцінних ешерихій. У динаміці відзначено достовірне підвищення до нормального рівня популяції біфідо- і лактобактерій у дітей, які лікувалися Апсорбіном саше та які мали вихідний знижений рівень цих бактерій. При повторному дослідженні калу у дітей, які отримували Апсорбін саше, нормалізація мікробіоценозу кишечнику відмічалась у 14 дітей: I ст. – зниження дисбактеріозу до 15% , II ст. – зниження дисбактеріозу до 32%, III ст. – 20% . У дітей групи порівняння  нормалізація кишкової флори або не відзначалась, або відновлювалась у більш пізній термін.

Рис. 3. Динаміка ступеня дисбактеріозу у дітей з атопічним дерматитом на тлі застосування Апсорбіну саше

 

Використання Апсорбіну саше у дітей основної групи з гострою та загостренням рецидивної кропив’янки сприяло поліпшенню стану хворих на 2-у добу лікування у 45,4 % дітей, на 3-ю добу – у 42,3 %, що проявлялося зменшенням шкірного свербежу і відсутністю нових висипань на шкірі. Куповано симптоми метеоризму, нормалізувався стілець. За даними опитування дітей та їх батьків на 3-ий день використання Апсорбіну саше відмічалось покращання загального стану майже у всіх пацієнтів (96 %): зменшились неспокій і роздратованість за рахунок зниження інтенсивності свербежу, поліпшився апетит. У 1-єї дитини відзначався рецидивний перебіг. У дітей групи порівняння, які не приймали діосмектит, позитивна динаміка відмічалась на 6-7 добу (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка симптомів кропив’янки на тлі застосування Апсорбіну саше

Отже, використання даного ентеросорбента прискорило клінічне поліпшення загального стану і місцевих проявів у з алергодерматозами після закінчення комплексної терапії з включенням Апсорбіну саше.

Під час комплексного лікування з Апсорбіном саше не зареєстровано будь-яких небажаних ефектів та ускладнень. В жодному випадку не відзначено патологічних змін основних біохімічних констант організму. Побічних явищ у вигляді диспепсії та алергічних реакцій не виявлено. Слід відзначити добрі органолептичні властивості даного сорбента. Діти, навіть молодшого віку, не відмовлялись від прийму Апсорбіну.

Отже, ентеросорбент Апсорбін саше зарекомендував себе як ефективний і важливий компонент комплексної терапії алергічної патології, яка опосередкована харчовими продуктами. Застосування Апсорбіну саше  дозволяє скоротити тривалість гострого періоду атопічного дерматиту та кропивниці.

Таким чином, наведені вище дані однозначно свідчать про те, що терапія сучасними ентеросорбентами набуває особливого значення практично при будь-яких гострих і хронічних хворобах, для яких характерний синдром ендогенної інтоксикації, критичною ланкою якого є дисфункції мікробіоценозу і кишкового барʼєру, що властиве і алергічній патології.

Висновки:

  1. Апсорбін саше – сучасний ентеросорбент з унікальними властивостями і хорошою переносимістю дітьми будь-якого віку.
  2. Включення у комплексну терапію АД і кропив’янки високо селективного ентеросорбента Апсорбіна саше є патогенетично обґрунтованим і клінічно доцільним.
  3. Ефективність Апсорбіну саше переконливо доведена у хворих зі значущою харчовою алергією, що проявлялося скороченням тривалості гострого періоду АД та кропив’янки, зниженням рівня специфічного ІgE, поліпшенням стану шлунково-кишкового тракту (в тому числі ступеня синдрому надлишкового бактеріального росту).

 

Література

  1. Андрейчин, М. А. Ефективність смекти у лікуванні хворих на інфекційні діареї [Текст] / М. А. Андрейчин // 2007. – С. 69-72.
  2. Атопический дерматит // Руководство для врачей / Под ред. Ю. В. Сергеева. – М.: Медицина для всех, 2002. – С. 181-183.
  3. Атопический дерматит: Руководство для врачей / Под ред. проф. Т. В. Проценко. – 2-е изд., перераб. – Донецк: Восточный издательский дом, 2003. – 128 с.
  4. Балаболкин, И. И. Атопический дерматит у детей. – М.: Медицина, 1999. – 238 с.
  5. Бурков, С. Г. Современные возможности медикаментозного лечения заболеваний органов пищеварения у беременных женщин/ С. Г. Бурков, Е. И. Шарапова // Практическая медицина. – 2012. – № 3 (58). – С. 29-32.
  6. Горячева, І. П. Оптимізація лікування хронічного гастродуоденіту у дітей (клініко-експериментальне дослідження) / І. П. Горячева // Авторф. канд. мед. наук. – 2000. – 18 с.
  7. Калюжная, Л. Д. Атопический дерматит. Современные вопросы диагностики и лечения/ Л. Д. Калюжная // Клиническая иммунология, аллергология и инфектология. – 2006. – № 1. – С. 19-22.
  8. Козлов, С. В. Влияние различных энтеросорбентов и энтерального питания на химус, интоксикацию, переваривающую и всасывающую функцию кишечника / С. В. Козлов // Абдоминальная хирургия. – Ярославль, 1999. – С. 119-121.
  9. Лысиков, Ю. А. Применение сорбционных технологий в хирургической практике/ Ю. А. Лысиков // Сборник работ по применению препарата энтеросгель в медицине. – М., 2002. – Ч. I. – С. 13-16.
  10. Матвиенко С. Апсорбин саше – эффективное средство выведения токсинов из организма / С. Матвиенко // Современная фармация. – С. 38-41.
  11. Нагорная, Н. В. Использование энтеросорбции в лечении атопического дерматита / Н. В. Нагорная, Е. В. Бордюгова, А. В. Дубовая // Современная педиатрия. – 2005. – № 4 (9). – С. 67-70.
  12. Охотникова, Е. Н. Использование энтеросорбента «Белый уголь» при аллергических заболеваниях у детей: результаты собственных исследований / Е. Н. Охотникова, Ю. И. Гладуш, Т. П. Иванова // Современная педиатрия. – 2009. – № 4 (26). – С. 39-43.
  13. Охотникова, Е. Н. Место современной энтеросорбции в лечении детей с аллергическими дерматозами / Е. Н. Охотникова, К. В. Меллина, Л. В. Бондаренко, И. В. Паппа // Современная педиатрия. – 2012. – № 3 (43). – С. 79-89.
  14. Палий, И. Г. Применение энтеросорбента Энтеросгель в комплексном лечении заболеваний, сопровождающихся кожными аллергическими проявлениями (краткий обзор данных литературы) / И. Г. Палий, И. Г. Резниченко // Медико-биологические аспекты применения энтеросорбента энтеросгель для лечения различных заболеваний: Сб. науч. работ. – К., 2004. – С. 48-51.
  15. Тишин, А. Н. Физико-химические свойства монтмориллонитовых глин и их применение в клинической практике (обзор литературы) / А. Н. Тишин, У. А. Круть, О.М. Тишина, Е. А. Бесхмельницына и др. // Сборник работ по применению препарата энтеросгель в медицине. – М., 2002. – Ч. I. – С. 13-16.
  16. Урсова, Н. И. Место энтеросорбентов в терапии синдрома эндогенной интоксикации / Н. И. Урсова / Вопр. совр. педиатрии. – 2012. – Том. 11, № 6. – С. 26-31.
  17. Усенко, Д. В. Острые кишечные инфекции у детей в практике педиатра: возможности диагностики и терапии  / Д.В. Усенко, А. А. Плоскирева, А. В. Горелов // Вопр. совр. педиатрии. – 2014. – Том 13, № 3. – С. 12-20.
  18. Nakagami, T. Is atopy increasing? / T. Nakagami, H. Itaya, T. Tominaga et al. // Lancet. –  1994. – № 343. – Р. 121-122.
  19. Щелкунов, Л. Ф. Энтеросорбенты экологически вредных веществ – важная группа пищевых добавок в рационе человека / Л. Ф. Щелкунов // Сучасні проблеми токсикології. – 2003. – №4. – С. 68-73.
  20. Agostoni, C. Growth pattern of breastfed and no breastfed infants with atopic dermatitis in the first year of life  / C. Agostoni, F. Grandi, S. Scaglioni et al. // Pеdiatry. – 2000. – № 106 (5).
  21. Full-Young Chang. Efficacy of dioctahedral smectite in treating patients of diarrhea-predominant irritable bowel syndrome/ Full-Young Chang, Ching-Liang Lu, Chih-Yen et al. // J. Gastroenterology, Hepatology. – 2007. – № 22. – Р. 2266–2272.
  22. Guarino, A. Clinical role diosmectite in the management of diarrhea / A. Guarino, A. L. Vecchio, M. R. Pirozzi // Expert Opin. Drug Metab. Toxicol. – 2009. – № 5 (4). – Р. 433-440.
  23. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition / European Society for Pediatric Infectious Diseases Evidence-Based Guidelines for the Management of Acute Gastroenteritis in Children in Europe: Update 2014 // J. Рed. Gastroenterology, Nutrition. – 2014. – Vol. 59, № 1 (July). – P. 132-152.